Поступати було неважко, тому що я навчаюсь на спеціальності дизайн, а тут все креативно. На екзамен мені було потрібно принести портфоліо зі своїми працями, це могли бути фото, чи різні графічні завдання, малюнки чи будь що, що хоть якось показує вашу креативність і зацікавленість. І під час того, коли комісія переглядала моє портфоліо, ми спілкувалися, так вони могли зрозуміти мій рівень знання мови. Вартість навчання залежить де, але переважно у всіх вузах є дорого. Та незважаючи на це поляки мають гнучкі системи для українців, якщо в тебе є карта поляка то в багатьох вузах Польщі ти можеш навчатись взагалі безкоштовно.
Поступати не важко, все практично дізнався із інтернету, посерфити трохи і все можна знайти. Поступав без посередників, які буквально деруть із батьків майбутніх студентів гроші за ніщо.
Адаптуватись загалом було не важко. Допомогло мені те, що я була не сама. Разом зі мною поступила моя подруга і ми разом розбиралися з системою навчання в Ягелонському університеті.
Ми все робили самостійно. Зараз у Польщі є багато людей, які за певну платню допомагають з організацією документів та й загальною адаптацією на перших порах. Але ми не користувались такими послугами, адже зробити все самим не було дуже складно. В яку б урядову установу ми не прийшли, нам зі всім допомагали і все було чудово.
Мовний бар’єр звісно був. На мою думку він є доти, доки ти просто не почнеш говорити. Особисто в мене не було виходу, мені доводилось говорити польською, бо як інакше люди мене зрозуміють. Я навіть не пробувала гоорити російською чи англійською, адже знала, що далеко не всі знають якусь з цих мов, та й рано чи пізно все одно доведеться спілкуватися мовою країни, в якій я живу, то чому б не одрау? Звісно, я часто могла сказати якусь дурницю, і сто разів червоніла, коли казала щось неправильно, але потім сміялась над цим разом з іншими, адже це справді виходило смішно. Та й люди з розумінням ставились до моїх помилок, адже це було очевидно, що я лише вчуся. Коли я приїхала, то не знала ідеально мову, загалом я й досі її вчу. Головне не боятись.
Відрізняється однозначно. В Польщі легше вчитися, не зважаючи на мовний бар’єр. Тут викладачі йдуть на зустріч студенту, ставляться з розумінням, роблять все для того, щоб студент чогось навчився, щоб знав предмет. І студенту нічого не заважає вчитися. Тут я маю на увазі, що нема всяких непотрібних предметів. Так як я навчаюсь у 2х вузах одночасно, то можу порівняти.
В Польщі на багато ефективніше навчання. Наприклад, в Політехніці у першому семестрі магістратури у мене було 10 предметів + Курсовий проєкт. Практично з кожного предмету треба було здати то розрахункову, то лабораторні, контрольні, реферати, самостійні…це фізично нереально все зробити добре і ще щось для себе з цього взяти. Це реально тільки тоді, коли крім навчання людина нічим більше не займається. Тому студенту легше «схалявити». В Польщі навантаження менше, як і менше несуттєвих предметів.
Під час сесії у НУЛП студенти бігають з заліковими, шукають викладача, чекають цілими днями під кафедрою, щоб поставити залік. В Польщі все на багато простіше. Немає залікових книжок, всі оцінки в віртуальній заліковій. Студент може зайти на свою сторінку і побачити оцінку в будь-який час. Крім нього самого ніхто не має права дізнатись оцінку. Це забороняється законом Польщі. Кожен предмет можна перездати і це нінащо не впливає. В Україні, якщо перездача – студент втрачає стипендію. Вже не буду говорити про корупцію, тут напевно все ясно. В Польщі щось більше ніж коробка цукерок вважається хабарем. А у нас…
В Польщі викладачі не дають списувати. Але це і не потрібно, бо студент має все для цього щоб підготуватись і добре здати, він має час, а це найголовніше.
Я можу говорити лише про свій напрямок (журналістика) і лише про Ягелонський університет. Оскільки бакалаврат я закінчила в ЛНУ ім. Франка, то можу порівняти ці навчальні заклади. На мою думку система навчання у них не відрізняється: теорія, теорія теорія і майже немає практики. Я не можу сказати що я дуже задоволена системою навчання тут, тож на мою думку важлива самоосвіта. Навіть мої одногрупники, які закінчували бакалаврат у інших містах, не дуже задоволені навчанням на журналістиці в Ягелонці.
Їдьте! Тільки обов’язково вчіть мову, тому що покладатись лише на те що ви звикнете, і навчитесь її тут, не варто. Хотіла б ще сказати, що люди які націлені поїхати сюди тільки за дипломом, то краще не потрібно навіть пробувати і витрачати свій час та батьків гроші.
Окрім всього, навчання в Європі це безцінний досвід для нас – молоді. Вчишся самостійності, вчишся десь економити, а десь стратити більше, шукаєш чогось нового для себе. Плюс це досвід спілкування з іноземцями. Навчаючись в Польщі і мешкаючи в гуртожитку, ти ніколи не забудеш і англійську мову, тому що в гуртожитках постійно панує інтернаціональність.
Не покладати надій на те, що якщо Ви поїдете в Польщу на навчання, то станеться диво і зникнуть всі Ваші турботи. Потрібно працювати самому, вчитися і розвиватися. Тут Ви не знайдете вирішення всіх своїх проблем, є як і плюси, так і мінуси. Звісно приїхати на навчання в іншу країну це чудово, як і будь-який новий цікавий і корисний досвід. І це варте зусиль, адже це вихід з зони комфорту, своєрідне випробування, яке варто пройти в житті.
Я закінчую перший курс у Полонійній академії у Польщі. Наступного року я братиму участь у програмі обміну студентами «Еразмус». Я задоволена, Польща – чудова країна, вуз має високий рівень викладання, що дуже важливо. Усі до мене ставляться дуже привітно, я вже багато чому навчилася. Навчання у Польщі – це дійсно чудова річ.
Так, навчання в Польщі справді відкриває багато перспектив 🙂 Аліно, ви молодець!
Я дуже довго думала над можливістю навчання за кордоном, зокрема, у Польщі. Мою увагу привернула пропозиція Полонійної академії у Ченстохові. Врешті-решт я вирішила ризикнути. Тепер я знаю, що пошкодувала б, якщо б не поїхала навчатися до Польщі до цього вузу. Для мене це щось абсолютно нове, а також досвід самостійного життя.