Про мене

    Мене звати Станіслава Троцюк.
    Я викладач та перекладач з польської мови за професією.
Працювала як вчитель польської мови в СЗШ №44, як викладач та
перекладач польської мови в центрах іноземних мов “Лінгвіст” та “Ю кен”,
проводила курси польської мови у “Союзі поляків “Білий Орел””.
Зараз веду онлайн-курси польської мови різних рівнів,
проводжу заняття по Skype, перекладаю і просто люблю свою роботу 🙂

    Окрім цього я – автор цього сайту.
Дуже рада Вас бачити на його сторінках, тож давайте знайомитись ближче 😉

Як все починалося?

    Дуже часто чую подібні запитання: а чому польська мова?  А звідки ти знаєш польську? Ти може вчилася в польській школі? А Стася – то ж польське ім’я? А в тебе родичі в Польщі?

    Так, Станіслава – це справді польське ім’я, хоч зараз і в Польщі його почуєш не часто.  Ще з дитинства моє ім’я притягувало цікаві погляди, і від старших людей неодноразово чула, що воно давньопольське, але насправді я ані трохи не пов’язувала своє життя з цією країною, аж доки не прийшов час обирати  майбутню професію. 

Варшава, 2016 р.

    То чому ж польська?
     Насправді тут немає жодних підводних каменів чи доленосних подій. Я ще в школі зрозуміла, що як вже там не крути, а я гуманітарій, і то не просто, а саме філолог. Бо хоч вчилася я добре зі всіх предметів, найкраще мені вдавалась українська мова і література. Я любила читати, писати твори, писала багато віршів і НАВІТЬ мріяла у молодших класах, що колись стану вчителькою у школі і саме ці два предмети супроводжуватимуть мене до кінця мого життя. Але мій прагматичний мозок в 11 класі додумався, що на зарплату вчителя української мови  і  літератури не так вже й легко вижити в цьому світі, і краще крім української добре знати ще хоча б одну іноземну мову. Поглянула я на те, що пропонував ЛНУ ім. І. Франка на той час і методом виключення вибрала польську.

    Чи знала я польську до того, як поступити в університет?

    Ні, я її зовсім не знала, не розуміла нічогісінько, навіть коли хтось говорив повільно. Тато ще дивувався: «Як же це так? У тебе ж прабабця – полька». Але на жаль прабабці я не застала, знайомих поляків у мене не було, і телебачення польського в дитинстві я не дивилась. Тож коли я поступила на польську філологію, то мову довелося вчити з нуля. І що я Вам скажу – це абсолютно можливо 🙂 І мені доволі легко вдалося адаптуватися до інтенсивного вивчення мови і безмірної кількості інших предметів. А через п’ять років – отримати диплом магістра польської та української філології, викладача і перекладача, а що приємно – з відзнакою.

А що далі?

    Використовувати свої знання польської я почала вже з третього курсу. Кілька учнів і невеличкі переклади – зовсім непоганий підробіток, як на той час. До того ж, мені завжди подобалась роль викладача, адже я могла бачити результати своєї праці щодня і приємно проводячи час з людьми.

    На п’ятому курсі я спробувала себе в ролі шкільного вчителя у СЗШ № 44. Для мене це був цікавий і насправді безцінний досвід, хоч не завжди легкий. Паралельно я працювала також в центрі іноземних мов Лінгвіст, тож під час навчання у мене не виникало питань, що я буду робити далі.

    Проте, коли тобі вручають диплом, у твоїй голові щось ніби перемикається, змінює бачення світу та себе в ньому. В цей момент у мене в голові з’явилось питання: «В якому напрямку рухатись?» Адже життя – це рух, тож залишатись на місці – не вихід. Якщо чесно я не знаходила для себе чіткої відповіді доволі довгий час: точно знала, що люблю вчити, але хотілося чогось більшого, ніж репетитор чи викладач на курсах. Так народилася ідея створення ресурсу, де я зможу ділитися своїми знаннями з іншими! А допоміг мені в реалізації цього задуму Орест зуб і команда OpenMind 🙂

Share This