Якщо Ви серйозно плануєте взятись за вивчення польської, а ця справа, скажу я Вам, не з легких, раджу спершу ознайомитися з основними особливостями польського алфавіту. Це дозволить в загальних рисах побачити, чим відрізняється польська мова від Вашої рідної та скласти враження про мелодику мови, що є важливим для її розуміння.
Для початку важливо зазначити, що польська мова належить до слов’янських мов, тому більшість звуків у ній такі самі, як і в українській, російській чи інших мовах слов’ян. Проте є особливі, притаманні лише польській, звуки, які на письмі позначаються відповідними літерами.

    Коли Ви подивитесь на польський алфавіт, то зауважите, що основна маса літер нічим не відрізняється від букв латиниці, які ми вже добре знаємо з англійської, німецької, французької та інших популярних європейських мов. Звуки, які позначають ці літери, також в основному не відмінні від тих, які ми вже звикли чути. Однак є також букви з діакритичними знаками (ź,ó,ż,ł та ін.), які ми поки що не знаємо як правильно прочитати. Щож, почнемо з носових голосних.
      Польські “носувки”
   Польська мова – єдина слов’янська мова, яка під-час свого розвитку зберегла носові голосні:
Ąą
– “о носове”, що вимовляється як  /ɔw̃/, /ɔn/, /ɔm/, залежно від того, яку позицію відносно інших літер в слові займає. Звучить цей звук так, ніби ми хочемо сказати /о/ але через ніс. На приклад у слові idą (ідуть) читаємо наближено до /оу/. Однак в слові wąski (вузький) ą наближене до /он/, а в слові ząb (зуб) – читається як /ом/. 

 Ęę – “е носове”, вимовляється як  /еw̃/, /еn/, /еm/, що теж залежить від сусідніх літер в слові. Звучить відповідно так, наче ми хочемо сказати звук /е/ через ніс. На приклад у слові mięso (м’ясо) ę вимовляється наближено до /еу/ з носовим резонансом. У слові zęby (зуби) вимовляємо /ем/, а у слові więcej (більше) – як /ен/.

   М’які приголосні 
Також Ви мабуть зауважили кілька літер з рискою над ними (´). В польській мові ця риска називається kreska і позначає м’якість. Проте деякі літери стали настільки м’якими, що змінили своє звучання. Якщо Ńń – /нь/ читається як м’який /н/, то Ćć – /чь/,   Śś – /шь/, Źź – /жь/ звучать по-іншому, ніж їхні аналоги без крески. Одразу хочу наголосити на тому, що польській мові не властиві звуки /сь/, /ць/, /зь/, і  і на початках така відмінність викликає труднощі при вивченні правильної вимови. Тому варто звернути на це увагу. На письмі окрім крески є ще один спосіб пом’якшення  – літера “і”. Тобто буквосполучення ci, si, zi ми прочитаємо як /чі/, /ші/, /жі/.
Завжди м’якими є приголосні Jj – /й/ та Ll – /ль/. Однак з приводу вимови польського Ll  потрібно уточнити, що цей звук – щось середнє між українським /л/ та /ль/. Щоб вимовити його правильно, потрібно кінчиком язика доторкнутися до піднебіння.

   Ще одна буква з крескою – Óó, яка читається як українське /у/. Необхідно одразу зазначити, що в польській на позначення звука /у/ використовується дві літери: ó та Uu. Латинська літера Сс читається польською як український звук /ц/, а Уу – як /и/. В польській мові існує три версії літери Zz: дві з них нам вже знайомі – звичайна Zz – /з/ та Źź – /жь/; остання – “зет з крапкою” Żż, яка читається як українська /ж/.
Якщо Ви уважно переглянули алфавіт, то зауважили також, що окрім м’якої літери Ll є i тверда Łł, яку в транскрипції позначаємо як у нескладотворче /ў/. Щоб прочитати її потрібно вимовити звук /в/ лише губами, скрутивши їх в трубочку.

   Диграфи
   Важливою частиною польської системи письма є диграфи – поєднання двох літер, які позначають один звук. В польській мові є 7 диграфів: ch, cz, dz, dź, dż, rz, sz. Два з них (поєднання d з різними версіями літери z) властиві і для української мови (дз, дж). Решта позначають вже відомі нам звуки:

 

Ch [х] Chata, kochać, chwila, choinka, chleb.
Cz [ч] Często, poczta, człowiek, czasza, czoło.
Dz [дз] Nadzwyczjny, nadzór, wędzony.
[дж] Odżywka, budżet, dżem, dżuma, dżokej.
[джь] Dziadek, dziura, dzięcioł, dziki, dziennik.
Rz [ж] Rzeka, rzadko, porządek, przykro, trzask.
Sz [ш] Szakał, szafa, szosa, szminka, szmata.

   Ця стаття лише знайомить із загальними засадами читання у польській мові. Звісно читання є надзвичайно важливою складовою вивчення мови, однак його не достатньо, щоб сформувати добру польську вимову. Для цього потрібно насамперед слухати звучання мови, тому аудіо та відеозаписи польською мовою стануть Вам у пригоді.
Якщо ж Ви справді серйозно вирішили взятися за польську і потребуєте допомоги, то запрошую Вас на свій курс польської для початківців! Буду рада бачити Вас серед своїх учнів 🙂

Share This